9 заповідей батьків

• Якщо дитину критикують, вона вчиться ненавидіти
• Якщо дитина живе у ворожому оточені, вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміюють, вона замикається.
• Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити зх почуттям провини.
• Якщо дитину розуміють, вона вчиться розуміти інших.
• Якщо дитину постійно хвалять, вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитину підбадьорюють, вона вчиться вірити в себе.
• Якщо дитину оточують чесні люди, вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.

Батьки та педагоги - це живий організм, об'єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

БАТЬКИ І ДІТИ

Батьки і діти - це любов і сльози,
Це вічне щастя і одвічний біль.
сонце і тепло, сніги й морози,
Мед на вуста й на вічні рани сіль.
Як на троянді - колючки і квіти,
Так і в житті є радість і печаль.
Високі мрії й дуже різні діти...
Чомусь таке трапляється, на жаль.
Всім хочеться все мати в ідеалі,
Причому водночас і без зусиль.
Щоб щастя без труда та без печалі
Пливло саме у руки звідусіль.
Та у житті такого не буває.
Запам'ятати треба в чому річ:
Зоря щаслива лиш тоді засяє,
Якщо трудитись будеш день і ніч.
А діти - це і щастя, і турбота,
Відповідальність і тривога теж.
Без відпочинку й вихідних робота,
Любов така, яка немає меж.

Роль дорослого у формуванні мовлення малюка

Неодмінною умовою для всебічного розвитку дитини є його спілкування з дорослими. Дорослі - охоронці досвіду, накопиченого людством, знань, умінь, культури. Надіслати цей досвід можна не інакше як за допомогою мови. Мова -"найважливіший засіб людського спілкування".

Серед багатьох важливих завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку в дитячому садку навчання рідною мовою, розвиток мовлення і словника, мовного спілкування - одна з головних. Ця спільне завдання складається з ряду спеціальних, приватних завдань: виховання звукової культури мовлення, збагачення, закріплення та активізації словника, вдосконалення граматичної правильності мовлення, формування розмовної (діалогічної) мови, розвитку зв'язного мовлення, виховання інтересу до художнього слова, підготовки до навчання грамоті.

Володіння рідною мовою - це не тільки вміння правильно побудувати речення, хоча б і складне (Я не хочу йти гуляти, бо на вулиці холодно і сиро). Дитина повинна, навчитися розповідати: не просто назвати предмет (Це - яблуко), але й описати його, розповісти про якусь подію, явище, про послідовність подій.

У формуванні зв'язного мовлення чітко виступає тісний зв'язок мовного і розумового розвитку дітей, розвитку їх мислення, сприйняття, спостережливості. Щоб добре, складно розповісти про що-небудь, потрібно чітко уявляти собі об'єкт розповіді (предмет, подія), вміти аналізувати, відбирати основні (для даної ситуації спілкування) властивості та якості, встановлювати причинно-наслідкові, часові та інші відносини між предметами і явищами .

Другий рік життя.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім'я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів - є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання - просте поширене речення "Ми з мамою ходили в магазин за хлібом", "Я люблю грати великою машиною". Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка - "сапка", жовтий - "зовтий"). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак - "йак", риба - "либа", пиріг - "пиліг").

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п'ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення - монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з'являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з'являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев'яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п'ятирічних дітей з'являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова.

Методична робота з основ безпеки життєдіяльності

Дошкільний навчальний заклад спрямовує свою роботу на збереження та зміцнення здоров'я дітей, формування здорового способу життя дошкільників, їх активної життєвої позиції щодо власного здоров'я з використанням сучасних здоровязбережувальних технологій.

Робота ведеться в тріаді: з дітьми, педагогами та батьками вихованців.

Найцінніше – здоров’я і життя дитини. Часто, втягуючись в кругообіг повсякденності, ми забуваємо про те, скільки несподіваних небезпек підстерігає людину на життєвому шляху. Наша безпечність і байдуже ставлення до свого здоров’я часто призводять до трагедії.

Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням. Однією з основних задач у роботі з дошкільниками є навчання правилам дорожнього руху, пожежної безпеки та прищеплення навичок правильних дій.

Завдання:

- Навчити вихованців умінню розпізнавати й оцінювати небезпеки навколишнього середовища;
- Розкрити систему знань про небезпеку різного походження, заходи по їх запобіганню, ліквідації їх наслідків;
- Прищепити вихованцям навички захисту та самозахисту, почуття допомоги та взаємодопомоги в ситуаціях небезпечних для їх фізичного, психологічного здоров’я та життя за допомогою музично-театралізованої діяльності;
- Знаходити нові агітаційні форми пропаганди правил пожежної безпеки, дорожнього руху
- Зміцнити спадкоємні зв’язки з початковою школою
- Згуртувати дитячий колектив через спільну творчість

Теоретична і практична значимість даної розробки полягає в тому, що визначено зміст роботи з основ безпеки життєдіяльності, яка включає в собі різні форми роботи як з дітьми та їх батьками, так і з педагогами. Це дозволяє здійснювати процес виховання цілеспрямовано.

ПАМ’ЯТКА

з попередження дорожньо- транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку

Життя в умовах міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та виконувати наступні правила:

-Не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час.

-Навчати дітей користуватися дверним вічком;

-Не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму;

-Не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими на вулиці;

-Вчити користуватися телефоном для виклику служб 101,102,103,104.

-Забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

-Забороняється грати ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

-Забороняється користуватися ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити в ліфт з незнайомими людьми;

-Вчити дітей звертатися за допомогою до людей, які працюють в правоохоронних органах.

-Не дозволяти дражнити тварин. Попереджувати зародження в дитини жорстокого відношення до «друзів наших менших».

ПАМ’ЯТКА

з попередження пожежі від дитячих пустощів з вогнем

Велика кількість пожеж зчиняється від дитячих пустощів з вогнем. Вогнем знищується багато чого, а нерідко в пожежах гинуть і травмуються діти.

Щоб не допустити пожежі від дитячих пустощів з вогнем, необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

- зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

- не дозволяти дітям розводити багаття, включати електронагрівальні прилади;

- не дозволяти дітям користуватися газовими приладами;

- тримати в недосяжних дітям місцях рідини, які легко займаються (бензин, ацетон, спирт);

- не допускати перегляд телепередач дітьми без догляду дорослих;

- не залишати малолітніх дітей без догляду.