31 січня проводиться День натхнення мистецтвом.

У Мони Лізи є своя поштова скринька в Луврі, тому що вона отримує всі любовні листи. Перспектива - це те, як ми бачимо речі, тому важливо правильно її використовувати. Не виставляйте рахунків, надихайтеся мистецтвом.

Раніше мистецтво було олімпійським видом спорту. Олімпійські ігри не завжди були пов'язані з пресом і допінговими скандалами. Засновник сучасних Ігор, барон П'єр де Кубертен, був зачарований ідеєю, що справжній олімпієць - це талановитий художник і спортсмен. Завдяки йому з 1912 по 1948 рік медалі вручалися за натхненні спортом шедеври архітектури, музики, живопису, скульптури та літератури.

Ми звертаємося до мистецтва за натхненням, тому що воно дає нам змогу здійснити подорож в інше місце, поглянути на те, чого ми, можливо, раніше не бачили, і порівняти цей досвід із чимось іншим. Не тільки картини або скульптурні статуї дають нам змогу перенестися в інший час або місце.

31 січня відзначається День скотча.

Зараз ця липка стрічка, нанесена на целофанову основу, використовується у кожній оселі. Її модифікації застосовуються у побуті та на виробництві, при ремонті, фарбуванні машин, відправлені поштових посилок, склеюванні будь-яких предметів з різних матеріалів.

 ІСТОРІЯ ВИНАХОДУ СКОТЧА

Скотч є винаходом Річарда Дрю. Спочатку цей молодий чоловік працював на підприємстві, яке займалося виробництвом наждачного паперу та целофанових матеріалів. На створення липкої стрічки його наштовхнуло відвідування автосервісу. Перебуваючи на одному з них із перевіркою, Річард звернув увагу на нерівності ліній на автомобілях під час їх фарбування різними кольорами. Папір, який використовували працівники, відклеювався разом із фарбою та все одно не запобігав появі підтікань.

Тоді до Річарда прийшла ідея про створення липкої стрічки, ширина якої буде становить 5 см, а краї будуть оснащені пластиром. Спочатку робітники скептично сприйняли таку новацію, але Дрю все-таки запатентував свій винахід, а незабаром скотч став відомим та незамінним у всьому світі.

Дрю працював лабораторним техніком у компанії Minnesota Mining and Manufacturing, яка спеціалізувалась на виробництві наждачного паперу, а також займалася дослідженнями непроникних матеріалів та целофану. 

Одним із обов’язків Річарда було спостереження за тестуванням наждачної шкірки у магазинах та автосервісах. Одного разу він побачив, що під час фарбування кількома кольорами лінії виходять не охайними, тому захотів розв’язати цю проблему. Через рік технік розробив липку стрічку завширшки 5 см, але вона не одразу «припала до двору». Річард зекономив та наніс липкий склад тільки по межі стрічки, тому вона зморщувалася під час використання. Після цього випадку один з майстрів дав пораду Дрю звернутися до своїх шотландських директорів (Scotch bosses) та попрохати їх більше не економити, щоб зробити «винахід» більш клейким. У ті часи шотландців вважали дуже жадібними, це й стало підставою для виникнення назви одного з найбільш потрібних продуктів століття.