У ці роки Україна втратила мільйони своїх синів та дочок.

Та як свідчить історія, голодомор не зламав наш народ. Нескорені українці робили важливі наукові відкриття, творили шедеври мистецтва, але в своїй пам’яті зберігали страшні злочини тоталітарного режиму. І це ще раз доводить, що ніякі сьогоднішні злочини підступного російського агресора не залякають нас. Українців не знищити зброєю, пітьмою, холодом і голодом! Ми були, є і будемо гордим і вільним народом!

Історія навчила нас робити уроки з минулого. У кожній родині батьки вчать своїх дітей і онуків шанувати хліб, цінувати людяність та милосердя. І наше суспільство наразі щодня підтверджує свою відданість цим ідеалам.

Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. Відстоюючи сучасну державу, ми маємо пам’ятати про кожну історичну віху – сумну і радісну, вчитися на помилках, робити все можливе, аби подібне не повторилося. У цьому — наша сила, наша єдність! Разом ми обов‘язково переможемо!

Сьогодні ж схилімо голови в глибокій жалобі і запалімо свічі пам’яті за тими, хто загинув голодною смертю, став жертвою репресій тоталітарного режиму. Хай у кожній родині панують мир та затишок, благополуччя та достаток!